Новини

Сценарій непередбачуваності. Яким буде сценарій економічного розвитку України

На початку липня рейтингове агентство Standard & Poors зробило заяву про те, що Україна більше ніж інші держави, що розвиваються, страждає від браку коштів у бюджеті і потребує зовнішніх вливань. В агентстві вважають, що значна частина цих проблем пов’язана з несприятливим інвестиційним кліматом і непередбачуваністю економічної політики влади. У ці ж дні український парламент буквально з коліс ухвалив декілька важливих економічних законів («Інвестгазета» писала про це в попередньому номері), у тому числі й про введення казначейських векселів, трансфертне ціноутворення та екологічний податок.

Ця поспішність у змінах правил гри тільки підтвердила побоювання іноземних інвесторів, які не поспішають вкладати гроші в українську економіку. На Заході надто багато людей думають, що Києву бракує довгострокових планів і діалогу влади та бізнесу.

На торішній зустрічі в Давосі експерти Всесвітнього економічного форуму на прохання Києва почали розробляти стратегію розвитку України. Зараз цей процес у самому розпалі - документ має бути представлений у січні 2014-го. По суті, це будуть рекомендації ВЕФ українській владі, які її кроки мають бути першочерговими і які реформи треба проводити.
ВЕФ уже розробляв подібні стратегії для багатьох країн. Але слабке місце цих стратегій у тому, що влада може або прислухатися до них, або проігнорувати. Останньою великою роботою форуму стали економічні сценарії для Росії. Цей документ був презентований у січні 2013-го. Міністерство економіки РФ оголосило, що вже розпочало курс реформ за рекомендаціями швейцарських фахівців.

Про те, що є головним викликом для української економіки і про потребу довгострокового діалогу бізнесу і влади, «Інвестгазеті» в ході свого візиту, організованого Фондом «Ефективне управління», розповів заступник керівника департаменту стратегічного планування ВЕФ Стефан Мерґенталер.

Ви є одним із авторів концепції сценаріїв розвитку економіки, яку ВЕФ готує для України. Які основні проблеми економіки нашої країни ви на сьогодні спостерігаєте?
Найважливіші економічні виклики, які постали перед Україною, можна розподілити на декілька аспектів. По-перше, вашій країні треба покращувати інвестиційний і бізнес-клімат. Багато галузей можуть стати дуже перспективними, особливо аграрна промисловість, енергетика та машинобудування. Але для цього треба підвищувати продуктивність цих секторів, а це неможливо без залучення інвестицій.

Наступним викликом стане поліпшення роботи державних служб. Треба зміцнювати співпрацю державних інституцій з бізнесом. Це надто сильно пов’язано зі зростанням продуктивності та просуванням країни вгору в рейтингах конкурентоспроможності. Наприклад, зараз Україна посідає 73-є місце в The Global Competitiveness Report з-поміж 140 країн світу. Але якщо ми звернемо увагу на роботу державних органів влади, то зрозуміємо, що в даному випадку місце країни в рейтингу є значно нижчим. Тому надійна і прогнозована робота держорганів - одна з найважливіших складових формування хорошого бізнес-клімату.

Бізнес та інвестори шукають в Україні стабільність і передбачуваність. Останнє, до речі, стосується не лише іноземців - передбачуваність політики держави дуже хвилює і місцевих бізнесменів. Бізнес також, на мою думку, чекає діалогу з державою в питаннях розробки довгострокової стратегії в інвестуванні й економічному розвиткові. Особливо показовим у цьому плані є приклад Малайзії - країни, яка так забезпечила взаємодію бізнесу і держави, що зараз демонструє хороші економічні результати.

Третій виклик – це створення ринку висококваліфікованої робочої сили. Країни, які забезпечують себе освіченими робітниками, постійно демонструють зростання показників у рейтингу конкурентоспроможності.

З-поміж пріоритетних галузей, окрім машинобудування та енергетики, ви назвали АПК. Чи не приведе  розвиток цього сектора до перекосу економіки у бік сировини?

Якщо ринок зростає, і підприємці бачать, що він може приносити високі прибутки, то ця галузь розвиватиметься дуже швидко. І не варто боятися перекосу у бік сировини. Агросектор - це ланцюжок різних виробництв усередині країни, до якого входять інфраструктурні проекти, машинобудування й хімія. Більш важливим є питання, чи зможе країна бути досить інноваційною на цьому традиційному ринку.

Що, на вашу думку, заважає Україні проводити необхідні реформи? Брак політичної волі чи об’єктивні чинники економічної кризи?

Одна з головних особливостей пострадянських країн - це те, що політичні процеси дуже сильно впливають на економіку і можуть серйозно віддаляти проведення необхідних реформ. Слід зауважити, що ця боротьба багато в чому витісняє Україну на узбіччя світового розвитку навіть у тих секторах, у яких вона могла б лідирувати, наприклад, усе в тому ж аграрному виробництві. І тут Україні, на мою думку, краще було б зосередитися на таких практичних речах, як створення нового покоління молодих талановитих людей. Це стосується не лише питання системи освіти, але й загальної політики, яка повинна повертати втрачені українські таланти назад до країни. Взагалі потрібно розуміти, що в майбутньому економіка стрімко розвиватиметься тільки в тих країнах, які зможуть забезпечити проростання інновацій в усіх секторах економіки. І йдеться не лише про високотехнологічні галузі, такі як, наприклад, IT-сектор. Важливими повинні стати нові рішення і підходи в традиційних сферах.

В очах інвесторів нинішній український уряд виглядає надто непослідовним та непередбачуваним. Ви також так вважаєте?

У ході свого візиту до Києва я багато говорив про це з українськими підприємцями - вони теж чекають більшої передбачуваності від влади, довгострокових планів розвитку економіки і, головне, послідовного їхнього  втілення. Саме успішна та послідовна реалізація планів і створює ефект передбачуваності. Звичайно, єдиного рішення усіх насущних проблем немає і бути не може. Потрібен цілий комплекс реформ, у тому числі в законодавстві. В Україні є окремі регіони чи області, які успішно покращують умови ведення бізнесу. Але треба робити це в загальнонаціональному масштабі, у кожному секторі економіки.

Українська влада вже неодноразово приймала концепції розвитку економіки країни, але жодна з них поки що не була реалізована до кінця. Вважаєте, що документ від ВЕФ не зазнає такої ж участі?

Не впевнений, чи можу я коментувати дії уряду України. Але хочу зазначити, що для таких рішень дуже важливою є політична воля в країні. Без цього влада не буде готовою йти на широке обговорення стратегій з бізнесом і громадськістю. Я працюю з урядами у багатьох країнах, розробляючи довгострокові стратегії розвитку економіки, і дуже часто різні учасники цих процесів не можуть домовитися про суть економічних проблем і бачать їх по-різному. Часто ми проводимо додаткові консультації із цього приводу. Тому я думаю, що в імплементації програм економічних реформ дуже важливим є питання про те, щоб влада і бізнес розуміли ці реформи однаково.

З якими органами влади ви співпрацюєте у ході підготовки стратегії для України?

Під час підготовки подібних документів ВЕФ намагається співпрацювати з різними соціальними групами. Як із представниками бізнес-співтовариства, так і з урядовцями. У ході першого етапу нашої роботи ми проводимо консультації з фахівцями, які впливають на формування економічної політики країни. Ми провели переговори з представниками Адміністрації Президента, віце-прем’єрами та  профільними міністрами, які відповідають за роботу енергетичного, агропромислового секторів й освіти. Також ми з’ясували позицію бізнесу і цивільних груп щодо цих питань.

А зараз ми розпочали проведення низки профільних семінарів і дебатів, які повинні пояснити державним чиновникам важливість створення урядом довгострокових економічних програм і початку діалогу між інвесторами і бізнесом. Увесь цей процес для України триватиме 12 місяців. Він розпочався на щорічній зустрічі в Давосі з ініціативи Президента Віктора Януковича. 6 листопада 2013 року на конференції ВЕФ у Києві ми спробуємо завершити цей процес та розробити остаточні сценарії розвитку. До саміту в Давосі наступного року буде підготовлено звіт зі стратегій розвитку. Але навіть тоді робота не завершиться, процес консультацій або реформ для нас є так само важливим, як і сам фінальний звіт. У ході цих обговорень формується розуміння потреби діалогу між державою і бізнесом.  У нас уже був такий приклад роботи з Росією, коли після публікації звіту в Давосі розпочалися дискусії прем’єр-міністра Дмитра Медведєва та європейського бізнесу. Зараз РФ готується імплементувати декілька реформ на основі наших розробок і консультацій. В Україні ми також хочемо розпочати процес обговорення майбутніх економічних сценаріїв і реформ після публікації звіту.

Дата: 18.07.2013
Автор: Павло Сивоконь
Джерело: Інвестгазета №27