Новини

Чи варто переживати через позицій України у світових рейтингах

Стефан Мерґенталер, молодший директор, заступник керівника групи стратегічного прогнозування, Всесвітній економічний форум:

Індекси - це визначальна стартова точка для політичних дискусій щодо стратегії та  пріоритетів у розвитку економіки. І в цьому сенсі вони - визначний інструмент мотивації осіб, що приймають рішення стосовно того, як виправити економічні показники. Це можна порівняти з виграшем марафону, для чого необхідно переконати учасників тренуватися, навіть перемагаючи біль. Ефективний діалог між гравцями - урядом, приватним сектором і суспільством - є ключовим.
Друге важливе зауваження: індекси ніколи не презентують абсолютну правду, їх завжди треба розглядати в контексті. Підсумковий номер у рейтингу не має сенсу сам по собі, завжди необхідно зважати на чинники, які вплинули на цей номер, це є найцікавішим. Не треба наосліп проводити порівняння, а необхідно досліджувати причини і звертати увагу на те, що перебуває за цифрами.
Місце в рейтингу - це не мета, не бізнес-стратегія для країни. Безумовно, варто прагнути до більш високих позицій в рейтингу Doing Business («Ведення бізнесу»), проте замінювати ними комплексну стратегію для країни буде  помилкою. Це так само як і компанія, яка прагне тільки поліпшити бізнес-процеси, забуваючи про клієнтів, буде не надто успішною. Країна повинна також думати про свою загальну бізнес-ідею. Саме тому ми на Всесвітньому економічному форумі звертаємо увагу на такі рейтинги тільки як на місце для початку роботи.

Ігор Бураковський, директор Інституту економічних досліджень та  політичних консультацій:

Ми маємо справу з усією системою індексів, яких можна нарахувати близько п’ятнадцяти-двадцяти, і цією кількістю вони не обмежуються. Поява нових індексів пов’язана, по-перше, з розширенням нашої можливості рахувати та вимірювати, і, по-друге, з ускладненням соціальних процесів. Суспільство відійшло від проблем виживання, і його все більше цікавить не стільки сама робота, а якість життя, що забезпечується цією роботою. Мені здається, що під час аналізу міжнародних індексів ми продовжуємо продукувати міфи, які вже не працюють для української економіки. В Україні можна помітити так звану «дитячу захопленість» окремими індексами. Я не розумію такої позиції, коли центром державної політики є просування країни вгору по рейтингах. Це виглядає не надто серйозно. Як на мене, спочатку треба ухвалювати нормальні закони, робити необхідні для цього зміни, а індекси вже потім самі покажуть, чи були вони успішними.

Со Хун Лі, старший директор з глобальної конкурентоспроможності, Корпорація виробництва Малайзії:

Три роки тому, коли в Малайзії з’явилася нова економічна модель, націлена на високу дохідність економіки, ми стали звертати увагу на індекси більш серйозно і узяли на себе зобов’язання розвивати конкурентоспроможність країни. Сутність нової економічної моделі Малайзії полягає в тому, щоб розвивати якість життя усіх її громадян. Малайзія - дуже різноманітна країна з трьома надто різними етнічними групами, кожна з яких живе окремо. Ми зрозуміли, що якщо у нас не буде єдності, то не буде й політичної стабільності, а без цього не буде навіть сенсу говорити про конкурентоспроможність. Цей принцип єдності припускає також скорочення відстані між багатими і бідними для того, щоб залучити до цього процесу і мотивувати усе населення. І, звичайно ж, ми говорили про показники. При прем’єр-міністрові є підрозділ Pemandu (Performance Management & Delivery Unit), створений для того, щоб вести Малайзію до високого рівня конкурентоспроможності. Кожному міністрові й міністерству видано декілька KPI (Key Performance Indicators), які підраховують та аналізують, у тому числі й на основі міжнародних індексів. Щорічно фахівці готують звіт, який демонструє показники ефективності роботи відомств. Ми не ставимо собі за мету досягти певних оцінок, швидше за все йдеться про входження Малайзії до Топ-10 або Топ-20 за різними показниками. Звичайно, не все з того, що ми робимо, є успішним, адже маємо й консервативні міністерства, що ставляться до рейтингів скептично. Тому ми іноді запрошуємо фахівців Світового банку та інших відомих установ для діалогу. Конкурентоспроможність для нас - це перегони без фінішу. Як тільки ти сповільниш темп, тебе тут же обійдуть інші. Це безперервний процес змагання, удосконалення та взаємодопомоги. 

Сергій Будкін, керівний партнер FinPoint Investment Advisors:

Рейтинги, безумовно, потрібні. І в першу чергу саме державі та експертам. Для бізнесу вони грають все ж меншу роль, принаймні для споживачів усередині країни.
Можна уявити державу як океан, у якому плавають риби-підприємці. Рейтинги - це температура води, щільність, солоність і таке інше. Якщо рибі у воді некомфортно, вона сама це відчуває, і жодними вимірами солоності води її не переконати. Для зовнішніх користувачів - корпорацій, які розглядають можливість інвестицій або свого розвитку в Україні - індекси дійсно мають значення. Причому ви ніколи не знаєте, яка саме інформація про країну стане вирішальною: це може бути й півгодинне гортання сторінок журналу в літаку. Потенційний користувач звернув увагу на те, що країна стрімко поліпшила показники в рейтингах, і в нього ця інформація десь відклалася. І через півроку, а може, і через рік, саме вона вплине на ухвалення важливого рішення.

Віталій Лейбін, головний редактор російського журналу «Русский репортер»:

Індекси - це наш хліб, особливо індекси «прикольні». Ми їх не лише споживаємо, але й створюємо.
Індекс Doing Business («Ведення бізнесу») - один із кращих у світі рейтингів, ми його дуже любимо й часто з ним працюємо. Наприклад, параметр «час на відкриття бізнесу» дійсно є ключовим для багатьох підприємців в Росії. З іншого боку, коли потрапляєш до такого параметру в рейтингу, завжди цікаво подивитися, а що ж там «на землі», як це виглядає насправді.
Безумовно, треба намагатися рухатися в рейтингах, але при цьому ми маємо зважати на них та вказувати на їхні «вузькі» місця, які неможливо врахувати, не розглянувши ситуацію зблизька.

Стан і сусіди України в провідних міжнародних рейтингах:
Індекс мережевої готовності: №73 (Тринідад і Тобаго/ Таїланд)
Індекс конкурентоспроможності країн світу: №49 (Колумбія/ Угорщина)
Індекс конкурентоспроможності подорожей і туризму:
№76   (Македонія/ Албанія)
Індекс сприяння торгівлі: №81 (Гамбія/ Малаві)
Індекс легкості ведення бізнесу: №137 (Лесото/ Філіппіни)
Індекс економічної свободи: №163 (Соломонові острови/ Узбекистан).

Дата: 10.07.2013
Автор: Ярослав Кобзар
Джерело: Forbes