Новини

Україна в дзеркалі рейтингів

За 2011-2012 роки Україна покращила на 16 позицій свій результат у рейтингу глобальної конкурентоспроможності Всесвітнього економічного форуму, піднявшись на 76-е місце з-поміж 144 країн світу. Водночас наша країна зробила, за оцінкою експертів, справжній прорив в Індексі легкості ведення бізнесу Всесвітнього банку, піднявшись вгору відразу на 16 позицій. Зате в рейтингу конкурентоспроможності країн світу, що складається Центром світової конкурентоспроможності при Міжнародному інституті розвитку  менеджменту (Швейцарія), Україна останні чотири роки постійно перебувала в останній трійці і тільки за підсумками нещодавно озвученого дослідження піднялася на 49-е місце з 59-ти. Не викликають задоволення й оцінки нашої країни в Індексі економічної свободи, що характеризує стан у 177 країнах. За останні шість років Україна втратила у ньому 28 позицій та опинилася на 161-му місці. Як загалом у цьому розібратися?

Наприкінці минулого тижня Фонд «Ефективне управління» презентував свій новий аналітичний продукт — збірник «Україна у світі: огляд міжнародних індексів». Автори видання підкреслюють, що більшість індексів мають публічний характер, що робить їх досить привабливим інструментом для аналізу й ухвалення управлінських рішень, у тому числі й державних.
Між тим, директор Фонду Наталія Ізосімова в інтерв’ю виданню «День» визнала за краще не акцентувати увагу на тому, як впливають індекси на рішення українського керівництва. «Будь-які індекси — це інформаційні засоби. Вони, як правило, не містять у собі ні рекомендацій, ні прямих висновків. І уряди, спираючись на дані відповідних досліджень, у результаті яких з’являються індекси, можуть приймати сфокусовані рішення стосовно пріоритетів розвитку тієї чи іншої сфери життєдіяльності країни. Так що давати підказки уряду — не наша мета, це головне призначення самих індексів. Як нарощувати переваги й усувати проблемні зони – це вже питання рішень, які приймають уряди різних країн», - зазначила Наталія Ізосімова.

«Професійний уряд ці індекси бачить, вивчає, аналізує і робить на їхній основі певні висновки. Тому наше завдання не в тому, щоб робити підказки уряду, а в тому, щоб обговорити з громадянським суспільством, як правильно читати індекси та використати їх, приймати на основі інформації, що міститься в них, ефективні рішення», — зауважила в інтерв’ю виданню «День» пані Ізосімова.

Про зміни говорив і голова правління Інституту економічних досліджень і політичних консультацій Ігор Бураковський. Людство на сьогодні, за його словами, відійшло певною мірою від проблем виживання, і тепер нас більше цікавить не лише робота, і не стільки робота, скільки саме життя, його рівень, який цією роботою забезпечується. Досвідчений експерт дає характеристику тим групам індексів,  що використовуються у світі. Одні, на його думку, вимірюють ризик дефолту емітента і тому створюють основу для прийняття певних рішень. Друга група оцінює окремі сфери економіки і показує певні якісні моменти. При цьому пан Бураковський висловлює сумніви щодо можливості оцінити, наприклад, рівень конкурентоспроможності українських регіонів і відзначає, що такий підхід є логічним, та не для такої унітарної країни, як Україна, а більше підходить для суб’єктів федерацій. Третя група індексів, за класифікацією Бураковського, має соціальне або суспільне значення.

Наприклад, Індекси сприйняття корупції або економічної свободи. Вони теж впливають на поведінку урядів, але використовуються, головним чином, громадянським суспільством. На думку експерта, ці індекси громадянське суспільство сприймає як сигнал для проведення реформ, а уряд — як дратівливий чинник.

Дещо несподіване й нестандартне ставлення до використовуваної у світі системи рейтингів та індексів продемонстрував український економіст і громадський діяч зі світовим іменем Богдан Гаврилишин. «Мене більше за все хвилює якість життя, ніж індекси, наприклад, конкурентоспроможності. Адже  немає прямого зв’язку між конкурентоспроможністю та якістю життя. Індекси не вивчають різниці в якості життя між багатими і бідними. Наприклад, в Америці існує найбільша в світі різниця між бідними і багатими. Водночас саме ця країна є одним із лідерів з конкурентоспроможності у світі. Те ж саме можна сказати і про комуністичний Китай», — зазначив Богдан Гаврилишин. 

Дата: 09.07.2013
Автор: Віталій Княжанський
Джерело: День № 117