Методологія

Складові конкурентоспроможності

БАЗОВІ ВИМОГИ ПІДСИЛЮВАЧІ ЕФЕКТИВНОСТІ ФАКТОРИ РОЗВИТКУ ТА ІННОВАЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ

Інституційне середовище визначається правовою й адміністративною інфраструктурою, у межах якої приватні підприємці, компанії і уряд взаємодіють з метою створення добробуту нації. Якість інституційного середовища суттєво впливає на конкурентоспроможність і економічне зростання. Вона позначається на інвестиційних рішеннях та організації виробництва, а також впливає на те, у який спосіб суспільство розподіляє вигоди й витрати щодо реалізації програм і стратегій розвитку. Приватні інституції також є важливим елементом процесу створення добробуту.

Високорозвинена інфраструктура має велике значення для ефективного функціонування економіки, оскільки є важливим фактором при визначенні місця розташування економічної діяльності, а також видів діяльності або секторів, котрі можуть розвиватися у кожному окремому випадку. Якість і розвиток інфраструктури впливають на економічне зростання, у різний спосіб скорочують розбіжність у рівнях доходів населення й сприяють боротьбі з бідністю. Ефективні види транспорту, зокрема, якісні автомобільні дороги й залізниці, порти і повітряний транспорт, дають змогу підприємцям гарантовано й своєчасно доправити свої товари та послуги на ринок, а працівникам — пересуватися країною у пошуку робочих місць, які найбільше їх влаштовують. Економіка також залежить від безперебійного постачання електроенергії у необхідних обсягах, що забезпечує належний режим роботи підприємств і заводів.

Стабільність макроекономічного середовища має велике значення для бізнесу і, таким чином, для усієї національної конкурентоспроможності. І хоча макроекономічна стабільність самостійно не в змозі збільшити продуктивність країни, доведено, що макроекономічний хаос суттєво шкодить економіці. Бюджетний дефіцит обмежує майбутню спроможність держави реагувати на цикли ділової активності та інвестувати у заходи, спрямовані на підвищення конкурентоспроможності. Компанії не в змозі працювати ефективно, якщо рівень інфляції виходить за межі контролю. Отже, процес розвитку економіки не може бути стійким без макроекономічної стабільності.

Робітнича сила із задовільним станом здоров’я та початкова освіта мають найважливіше значення для конкурентоспроможності й продуктивності країни. Люди із поганим здоров’ям не зможуть реалізовувати свій потенціал і працюватимуть менш продуктивно. Робітники, що мають недоліки або недостатній рівень початкової освіти, можуть виконувати лише елементарні роботи і їм значно важче адаптуватися до складніших виробничих процесів і технологій. Отже, такі працівники менше задіяні у розробці або впровадженні інновацій.

Якісна вища освіта й професійна підготовка мають велике значення для економік, які намагаються рухатися вперед шляхом створення додаткової вартості, не обмежуючись звичайними виробничими процесами і продукцією. Зокрема, сучасна глобальна економіка потребує від країн створення резерву освічених працівників, які в змозі виконувати складні завдання, швидко адаптуватися до зміни середовища й нових вимог економіки.

Країни з ефективними ринками виробляють асортимент необхідних товарів та послуг з урахуванням умов попиту-пропозиції. Крім того, ці ринки гарантують, що товари будуть ефективно продаватися й купуватися. Сприятлива ринкова конкуренція на внутрішньому й зовнішньому ринках є важливим чинником для підвищення ринкової ефективності і, відповідно, продуктивності бізнесу. Вона гарантує процвітання найефективнішим фірмам, що виробляють товари згідно з вимогами ринку.

Ефективність та гнучкість ринку праці є вкрай важливими для забезпечення відповідного розподілення працівників між секторами. Це стимулює найбільш ефективне їх використання в економіці і створює необхідну мотивацію для максимальної самовідданості на робочому місці. Таким чином, ринки праці мають бути гнучкими, щоб бути спроможними швидко і з найменшими витратами переміщувати працівників з одного сектору до іншого й допускати коливання заробітної плати без великих соціальних потрясінь.

Ефективний фінансовий сектор дає можливість розміщувати ресурси, заощаджені громадянами країни або інвестовані іншими країнами, у ті галузі, де ці ресурси стануть найпродуктивнішими. Розвинений фінансовий сектор спрямовує ресурси на підприємницькі або інвестиційні проекти з найбільш очікуваною нормою прибутковості. Для економіки необхідний фінансовий сектор, який надає капітал для фінансування інвестицій приватного сектору з таких джерел як кредити надійних банків, добре розвинений фондовий ринок, венчурний капітал та інші фінансові інструменти.

У нинішньому глобалізованому світі технологічна готовність компаній визначає їхню спроможність конкурувати й бути успішними. У цій складовій оцінюється швидкість, з якою економіка переймає й використовує нові технології з метою підвищення виробничих секторів. При цьому особливу роль відіграє її здатність максимально використовувати інформаційні та комунікаційні технології (ІКТ) у повсякденній діяльності й виробничих процесах задля підвищення ефективності й забезпечення інновацій, що врешті-решт сприяє зростанню конкурентоспроможності.

Розмір ринку впливає на продуктивність, тому що великі ринки дають змогу компаніям використати ефект економії на масштабі. За часів глобалізації міжнародні ринки частково можуть замінити внутрішні, що особливо стосується невеликих держав. Існує багато емпіричних доказів, які доводять позитивний взаємозв’язок між відкритістю торгівлі й зростанням економіки.

Рівень розвитку бізнесу, безперечно, впливає на рівень ефективності під час виробництва товарів та послуг. Він пов’язаний із двома об’єднаними між собою елементами: якість бізнес-спільнот країни у цілому та якість діяльності і стратегій певних фірм. За умови, коли компанії та постачальники з якогось сектору об’єднані у групи (кластери) й географічно перебувають близько одне до одного, ефективність підвищується, виникає більше можливостей для інновацій і зменшується кількість перешкод для виникнення нових фірм.

У довгостроковій перспективі рівень життя можливо суттєво підвищити виключно за рахунок технологічних інновацій. У зв’язку із цим необхідним є сприятливе для інноваційної діяльності середовище, яке підтримує і державний, і приватний сектор. Зокрема, йдеться про достатній обсяг інвестицій у дослідження й розробки, особливо з боку бізнесу; наявність високоякісних науково-дослідних інститутів, які можуть створювати базу даних знань, необхідну для розробки нових технологій; співробітництво університетів та бізнесу в галузі наукових досліджень; захист інтелектуальної власності разом із високим рівнем конкуренції та доступом до венчурного капіталу й фінансування.

При створенні ІГК до уваги береться складність економічних процесів і пропонується виважене середнє значення великої кількості різних компонентів, кожен з яких відбиває один з аспектів конкурентоспроможності. Компоненти згруповані у 12 складових конкурентоспроможності. Усі складові взаємопов’язані і мають тенденцію до посилення одна одної, а слабкі позиції у пев- них аспектах часто негативно впливають на інші аспекти. ІГК враховує етапи економічного розвитку: велика питома вага надається тим складовим, які відносно важливіші для поточної стадії економічного розвитку країни. Тобто, незважаючи на те, що усі 12 складових мають конкретне значення для усіх країн, відносна важливість кожної складової залежить від того, на якому етапі перебуває країна. Щоб це врахувати, складові згруповані у три субіндекси, кожен з яких є найважливішим на певній стадії розвитку економіки.

Методологія 2012 (pdf)
Методологія 2011 (pdf)
Методологія 2010 (pdf)
Методологія 2009 (pdf)
Методологія 2008 (pdf)