Фото: nbn.ua
Комунальні тарифи в Україні – одна з найболючіших тем. За якості, яка завжди залишала бажати кращого, платіжки просто шокують. А ситуація, коли споживачі по декілька діб поспіль сидять без світла і тепла, але платять «по повній програмі», взагалі виглядає парадоксально.
Чому навіть за відсутності комунальних послуг платіжки не стають меншими, чи є нинішні тарифи ринковими та чи відбудеться підвищення тарифів у 2026 році? Ці та інші питання кореспондентка Коротко про обговорила з експертами.
Що з платіжками
В Україні діє мораторій на підвищення цін на комуналку, але кожен місяць нам повідомляють про незмінність тарифів як про чергові «гарні новини». Наприклад, у грудні Кабінет Міністрів України ухвалив рішення зберегти чинну ціну на електроенергію для побутових споживачів до 30 квітня 2026 року. Тобто, ще щонайменше 4 місяці будемо платити, як і зараз, 4,32 грн за кВт*год. А далі чекатимемо на чергові новини.
Мораторій не стосується послуг з управління багатоквартирними будинками, які, за даними Держстату, протягом 2025 року здорожчали на 10,9%. Також зросла вартість прибирання сміття (+6,3%), утримання та ремонту житла (+3,2%), водопостачання (+0,7%), каналізації (+0,6%).
Але найбільше непорозуміння викликає парадоксальна ситуація, коли споживачі годинами, а часто і по кілька діб сидять без світла та опалення, а платіжки меншими не стають.
– З електроенергією все зрозуміло: нам дають електрику на певний час, і ми намагаємося зарядити всі прилади за максимумом, – пояснив у розмові з Коротко про голова Спілки споживачів комунальних послуг Олег Попенко. – Особисто я помічаю, що за постійних відключень споживання електрики навіть зростає. Інше питання з теплом. Це дійсно парадокс, бо всі ці відключення мають зменшувати платіжки. Проте внаслідок махінацій теплокомуненерго та газовиків з нарахуваннями цього не відбувається. Тут можна тільки порадити ретельно перевіряти свої платіжки.
Енергетичний експерт Юрій Корольчук вважає, що споживач частково «доганяє» використання енергії для своїх потреб і по теплу, і по електриці.
По-перше, в перервах між відключеннями люди вмикають потужні прилади: прасують, гріють воду бойлером тощо.
По-друге, якщо в електромережі трохи менша напруга, споживання зростає.
По-третє, навіть якщо бойлера немає, а пральною машиною та праскою не користуються, все одно, наприклад, холодильник, який відключається, а потім вмикається, споживає більше електроенергії, поки дійде до своєї робочої температури. Аналогічно по теплу: навіть у будинках з централізованим опаленням після відсутності тепла воно починає активніше подаватися у носій. Тож лічильник на вході в будинок накрутить більше, відповідно, і нараховано буде більше.
– Але все ж таки, зважаючи на ситуацію, яка була з теплом в багатьох регіонах, платіжки за грудень мають бути меншими, ніж зазвичай, – зауважив Корольчук.
Тарифи вже завищені?
Як тільки в публічному полі починається обговорення комунальних тарифів, одразу починаються суперечки щодо їх «ринковості» та «економічної обґрунтованості». Олег Попенко вважає це недоречним.
– Питання про «ринкові тарифи», яке регулярно обговорюється в інформаційному просторі, на мій погляд, просто абсурдне, – каже Попенко. – Чимало країн взагалі не вживають цей термін, а використовують коефіцієнти платоспроможності населення, і вже виходячи з них розраховують комунальні тарифі. При цьому, наприклад, в Норвегії один з найнижчих тарифів на електроенергію на території Європи, а зарплати найвищі. А в деяких кантонах Швейцарії, які розташовані ближче до атомних станцій, тарифи встановлені на рівні українських. Звісно, кожна країна обирає свій шлях, але ключове – платоспроможність населення. Тому я б взагалі не підіймав питання ринковості тарифів. Якщо є атомні станції і власний видобуток газу – це одні ціни, немає АЕС та видобутку – інші. Аналогічна ситуація з водоканалами, де електроенергія складає левову частку собівартості. Тож питання тарифів не ринкові, а соціально-економічні.
За словами Юрія Корольчука, нинішній тариф 4,32 за кВт*год електроенергії – це вже максимум, який може бути. Ба більше: ця ціна трохи завищена, і її завищуватимуть далі для потреб, які населення не має фінансувати.
– Нам знову казатимуть про війну та необхідність «затягнути пояси», але все це вже тільки дратує, бо як бачимо, пояси затягують не всі, – каже експерт. – Важливий нюанс: ремонт енергосистеми після обстрілів не можуть «вшивати» в тариф. Частина грошей на ремонт йде з генерації, яка не постраждала, а частина – від обленерго. І всі розповіді, що ремонт має сплачуватися населенням, – маячня.
На думку експерта, головна причина того, що тарифи більш-менш тримаються – політична. Адже якщо йти на вибори з тезою, що всі роки повномасштабної війни тарифи тримали на довоєнному рівні, це досить потужний аргумент для електорату. До того ж можна йти під гаслами «не будемо підвищувати ще 3 роки».
Купа комунальних проблем
За словами експертів, проблем у комунальній сфері – купа: від стану інфраструктури до відсутності тарифної політики. Неплатоспроможність українських споживачів, відсутність міністерства ЖКХ, відсутність комунальної політики – це все також величезні проблеми. Всі питання, які тільки можна уявити у цій сфері, висять величезним тягарем і не вирішуються, зазначив Олег Попенко.
– В усіх законах, що наприймали протягом 30 років – від теплопостачання до ОСББ, – не було системи, – додає Юрій Корольчук. – Тридцять років нічого не робили і дотягнули навіть не до червоної лінії, а до неймовірної точки, де сама держава не може контролювати всю систему. Внаслідок чого вона буде подрібнюватися на малі автономні системи, зокрема, автономне опалення. Внаслідок цього комуналка буде не просто дорога, а дуже дорога.
Ще у 90-х потрібно було починати з модернізації, переробляти всю систему, продовжує експерт. А зараз модернізувати вже запізно – потрібно робити все нове. Це як дуже стара машина, яку весь час ремонтуєш, доки не розумієш, що на ремонти грошей вже пішло більше, ніж коштує нова. Але й будування нової системи – це величезні гроші, яких у держави немає, тобто знов-таки на нас очікує серйозне підвищення тарифів.
Якщо ж підвищення в 2026 році не відбудеться, це означатиме, що ми просто відклали проблему, і пізніше зростання буде ще суттєвішим, підсумував Корольчук.
Скільки-скільки?
Про яке ж підвищення йдеться?
– Теплопостачання, воду і газ поки що не чіпатимуть, а ось тариф за розподіл газу цілком може зрости вдвічі, – зазначив Юрій Корольчук у розмові з Коротко про. – Але після закінчення війни на підвищення практично всіх тарифів довго чекати не доведеться. Пів року після завершення воєнного стану тарифи за законом будуть заморожені, а потім піднімуть, скоріш за все, після закінчення опалювального сезону. Влітку у платіжках буде відчутним тільки подорожчання води – десь у півтора раза або навіть більше. А ось взимку доведеться платити по повній програмі.
– На жаль, в 2026 році тарифи зростатимуть, – зазначив голова Спілки споживачів комунальних послуг. – Зростання тарифів на електроенергію очікується десь на 25-30%, тарифів керуючих компаній – на 10-15%, паралельно зростуть тарифи теплокомуненерго тощо. Про це, як про необхідність, неодноразово наголошували і НБУ, і ВР, і Мінекономіки.
Але чи дійсно є така необхідність? Експерт наводить конкретні приклади: Енергоатом продає електроенергію на ринку з рентабельністю 500%, що повністю покриває всі видатки. А нам кажуть, що за кілька років вартість електрики вже має бути близько 7,5 грн. Вартість видобутку газу складає не вище 2,5 грн, нам продають по 8 грн, тобто мають майже 250% чистого прибутку. Але ми постійно чуємо, що потрібно підвищувати вартість газу.
Тому, підсумував Олег Попенко, потрібно спочатку розібратися з усіма реальними даними, з корупцією та тарифоутворенням, і тільки потім думати, чи дійсно є необхідність підіймати тарифи.
