Фото: Tetiana DZHAFAROVA / AFP via Getty Images Підпишіться на нас в Google додати зараз
У разі погіршення ситуації з безпекою та транспортом Київ ризикує втратити частину працівників, на яких тримається повсякденне життя міста. Йдеться не лише про місцевих мешканців, а й про людей, які переїхали до столиці з інших регіонів: одні після втрати домівок через війну, інші у пошуках заробітку. Чимало з них працюють у торгівлі, будівництві, прибиранні, доставці, громадському харчуванні, побутових послугах, тобто сферах, де неформальна зайнятість залишається серйозною проблемою.
На тлі загроз важкої зими, пошкодження мостів через Дніпро та перебоїв з електрикою виникає практичне запитання: чи почнуть люди, які не мають міцних зв’язків із Києвом, залишати місто швидше за інших? Офіційних даних, які дозволяли б виміряти такий відтік саме серед трудових мігрантів і ВПО, немає. Проте структура зайнятості дає змогу визначити, які галузі можуть відчути наслідки першими.
“Переїзд для ВПО – непросте рішення”
Директорка консалтингової компанії TalentMatch, HR-експертка Наталія Слинько зазначає, що внутрішньо переміщені особи (ВПО) зараз можуть працювати будь-де, адже вони знаходяться в своїй країні, де мають однакові права і можливості з усіма іншими.
– У моїй практиці багато людей з нині окупованих територій, які були і є професійними кандидатами, і працювали вони від держслужби до NGO (неурядові організації. – Ред.) в різних бізнесах на всіх посадах, – зазначила експертка в коментарі Коротко про. – Говорити, чи поїхали вони, дуже складно. Їхати можуть ті, у кого є гроші знімати житло, яке в західних регіонах дорожчає буквально кожен тиждень. А от у Києві пропозиція збільшилась, і при цьому є робота. Так, буде складно, але не складніше, ніж у обставинах, коли роботу знайшов на зарплату 500 доларів, а житло, наприклад, у Тернополі, коштує 800.
– Виїхали ті, кому компанія дозволила працювати онлайн – деякі навіть у села поїхали, якщо змогли забезпечити інтернет,- продовжує Наталія Слинько. – Але знайти таку роботу “з нуля” дуже складно. Часто це послаблення від компанії для “своїх” – тих, хто давно працює. Новеньким такого не пропонують.
Тож, підсумувала HR-експертка, для ВПО переїзд – не таке вже й просте рішення. Як і киянам, для переїзду потрібні або чималі гроші, або нова робота, яка покриває витрати хоча б на оренду житла та їжу. Реальнішим переїзд стає, якщо в іншому регіоні є родичі, власне житло або можливість працювати.
Інша справа – заробітчани, які приїхали до столиці за трохи кращим життям. У такому разі для багатьох сьогодні найкращим варіантом виглядає повернутись у своє житло. Якщо людина приїхала до Києва заробляти, вона порівнюватиме дохід із витратами та ризиками. Висока орендна плата, складний маршрут на роботу, нестабільний графік і загроза тривалих перебоїв із комунальними послугами можуть зробити працевлаштування в столиці невигідним. Якщо подібну роботу можна знайти ближче до дому, частина працівників готові обрати саме цей варіант.
Де працюють
За словами засновниці HR-агенції Bekar Consulting HR-експертки Домініки Іванової-Бекар, серед ВПО можна умовно виділити дві категорії. Перша – це фахівці з досить високим рівнем кваліфікації, досвідом роботи на великих підприємствах – таких як “Запоріжсталь”, “Метінвест”, ДТЕК тощо. Але більшу частину все ж таки складають працівники робітничих спеціальностей.
З новоприбулими, які змогли влаштуватися офіційно, складається більш спокійна історія, каже експертка. Коли люди працюють офіційно, є гарантія, що за проблем у бізнесі все буде зроблено згідно з законодавством, і працівник отримає компенсацію. Проте чимало ВПО та заробітчан працюють у так званому “чорному” або “сірому” сегменті.
– Це, насамперед, сфера торгівлі – приватні магазини, МАФи, острівки в ТРЦ або робота продавцями на ринках “Столичний”, “Троєщина”, “Дарниця”, – зазначила фахівець в розмові з Коротко про. – Це, безумовно робота в сегменті HoReCa – від кухарів, різноробочих на кухні, барист, офіціантів до покоївок. Відчутна частина ВПО працюють в б’юті-індустрії. Переважно це неофіційна зайнятість, максимум ФОП, який орендує або окремий кабінет у салоні, або бере у суборенду робоче місце, або приймає вдома. Чоловіки, що уникають мобілізації та не розглядають офіційне працевлаштування, працюють в сфері послуг, будівництва, ремонту та логістики.
Якщо підсумувати думки експертів ринку праці, то серед найбільш очевидних сфер неофіційної зайнятості можна назвати такі:
торгівля – продавці на ринках, у невеликих магазинах, кіосках, торгових точках, пакувальники, вантажники та працівники складів; громадське харчування та готельний бізнес – кухарі, помічники кухарів, офіціанти, бариста, мийники посуду, прибиральники, працівники готелів та кейтерингу; будівництво та ремонт – різноробочі, муляри, плиточники, монтажники, вантажники, бригади, що виконують ремонти квартир та комерційних приміщень; клінінг та домашні послуги – прибиральниці офісів, квартир і під’їздів, доглядальники, помічники по господарству, няні; салони краси та персональні послуги – перукарі, майстри манікюру, косметичних процедур, масажисти; логістика та доставка – кур’єри, водії, комплектувальники замовлень, працівники сортувальних центрів, вантажники; транспорт та мобільні сервіси – таксисти, водії, майстри з ремонту, працівники невеликих сервісних компаній.
У таких видах діяльності є значна кількість робочих місць, які не потребують тривалого навчання, а найм часто відбувається швидко – через знайомих, оголошення або безпосередньо на робочому місці.
До речі, за даними Держпраці, 23,4%, або 2,683 млн працівників в Україні зайняті неформально. У Києві цей показник нижче, ніж у середньому по країні, – 17,2%. Найбільша тіньова зайнятість спостерігається у секторі HoReCa (40,4%), охороні (40%), сфері ремонту авто (38,9%), торгівлі (32,2%).
Транспортні проблеми як причина переїзду
Заклики мера Володимира Кличка поїхати на зиму з Києва не залишилися непоміченими. Нагадаємо, що Кличко порадив киянам, які мають друзів чи родичів за межами столиці, розглянути можливість тимчасово переїхати до них.
Величезних транспортних проблем додали пошкоджені мости через Дніпро. Російські прицільні удари по транспортній інфраструктурі столиці на початку жовтня 2026 року спровокували серйозний логістичний колапс та затори між лівим і правим берегами столиці.
Раніше ми писали, що люди, які вкоренилися в Києві, – мають житло, роботу, а їх діти ходять до школи – навіть за таких умов триматимуться до останнього.
– Моя сестра нібито й хоче поїхати з дітьми до Польщі хоча б на зимові місяці, і при цьому робить все, щоб залишитися в Києві, – розповідає знайома. – Для неї Київ – це “точка осілості”, і покинути його значно важче, ніж залишитися навіть із сьогоднішніми перспективами.
На думку Іванової-Бекар, заяви мера про можливу евакуацію, безумовно, є тригером. Але мешканці столиці, як корінні, так і новоприбулі, вже стільки натерпілися, що не поспішають збирати речі, почувши такі заклики.
– На рішення виїжджати чи залишатися впливає велика сукупність чинників, – зазначила експертка у розмові з Коротко про. – Основний момент – наявність постійної роботи та рівень заробітку. На фоні скорочень у великих компаніях стабільне джерело доходу цінується як ніколи. Тож, якщо робота є і вона забезпечує фінансові потреби, люди найчастіше обирають залишатися в Києві. Другий момент – наявність житла, рівень його пристосованості до блекаутів та відсутності енерго- та газопостачання. В західних регіонах ціни підвищилися, тому родини, у яких є досить безпечне місце проживання в Києві, не поспішають переїжджати.
І все ж таки чималу кількість людей в столиці нічого не тримає. Особливо у випадках, коли в регіоні є своє житло, куди вони можуть повернутися будь-якої миті.
Тож, можливо, для заробітчан, які живуть на одному березі Дніпра, а працюють на іншому, транспортні проблеми стануть черговим фактором на користь того, що прийшов час повертатися додому. Особливо відчули додаткові незручності робітники, які отримують погодинну оплату або мають ранкові та вечірні зміни. Своєю чергою роботодавці зіткнулися з запізненнями, складнішим комплектуванням змін і необхідністю шукати персонал ближче до місця роботи.
Які галузі відчують нестачу працівників
Першими ризикують підприємства, які працюють позмінно та дуже залежать від кількості працівників на місці. Це невеликі магазини, кафе, ресторани, клінінгові компанії, будівельні бригади, служби доставки, склади. У цих випадках відсутність навіть кількох людей означає для роботодавця необхідність перерозподіляти зміни, скорочувати години роботи або підвищувати оплату, щоб утримати персонал. Найбільш вразливим, як завжди, є малий бізнес, який не має кадрового резерву та не може швидко компенсувати відсутність працівників.
Інша ситуація у сферах, де попит залежить від кількості споживачів. Якщо люди виїжджають і менше витрачають у районних магазинах, кафе та салонах, бізнес може скорочувати години роботи або кількість працівників. Тобто одночасно можуть виникнути дві протилежні тенденції: одним роботодавцям бракуватиме людей, а інші скорочуватимуть персонал через падіння попиту.
Для працівників, які працювали без оформлення, є додатковий ризик: вони можуть втратити заробіток без передбачених трудовим законодавством гарантій, а роботодавець не зможе швидко відновити команду.
Що далі
Якщо відтік працівників справді стане відчутним, підприємствам із гострим кадровим дефіцитом доведеться конкурувати за людей. Це може підштовхнути зарплати вгору, поліпшити графіки або спонукати роботодавців організовувати підвезення працівників. Однак загального підвищення зарплат очікувати не варто: якщо одночасно з виїздом людей зменшиться кількість клієнтів, частина бізнесу не матиме фінансової можливості платити більше. Тож наслідки будуть іншими: скорочення змін, закриття окремих точок або перехід на менший штат.
На ринку праці за можливості змінюватиметься географія найму. Роботодавці шукатимуть персонал ближче до своїх закладів, а працівники – роботу, до якої простіше дістатися. Якщо транспортні обмеження триватимуть, значення відстані між домом і робочим зростатиме. Саме про такий новий тренд на ринку праці каже Домініка Іванова-Бекар.
– Якщо топові менеджери в цьому більш гнучкі, то кандидати на рядові позиції (менеджери з продажу, бухгалтери, офіс-менеджери тощо) шукають роботу за місцем проживання, – зауважила експертка. – Зокрема, кандидати, які проживають на лівому березі столиці, почали зазначати це в своїх резюме. Через те, що великі спальні райони розташовані переважно на лівому березі, кількість відмов збільшилася, і це дуже відчутно.
Експерти кажуть, що поки що не бачать, щоб населення Києва сильно зменшилось, проте не виключають, що мають не всі дані. Якщо люди продовжуватимуть виїжджати, на ринку праці ставатиме складніше, бо не всі роботи можна забезпечити онлайн. Хтось має бути і на виробництвах, і в магазинах, і в перукарнях.
Поки достовірних даних про те, скільки людей залишили або збираються залишити Київ, немає, говорити про масову втрату працівників зарано. Проте ризик для ринку праці є: Київ може зіткнутися з локальним дефіцитом персоналу в торгівлі, громадському харчуванні, будівництві, прибиранні, доставці та водночас зі скороченням зайнятості там, де відтік мешканців зменшить попит. Масштаб наслідків залежатиме від тривалості транспортних обмежень, ситуації з енергетикою та того, чи зможуть підприємства зберегти робочі місця.
